Оманливий, прозорий, легкий як пір’їнка. Здавалося б, це досить дивні епітети для металу, але саме таке враження створюється від прослуховування команди Delusion. Звучання, в якому все вивірено та збалансовано, в якому немає нічого зайвого. Чіткі ударні, стримані гітари.
Цей гурт помилково можна було би віднести до Symphonic metal, але нетиповий для жанру саунд клавішних додає присмак Cyber. Родзинкою ж є чистий, легкий, кристальний як сльози ангела, але в той же час сильний вокал, що вражає з першої проспіваної ноти і якому віриш до останнього слова.
Музичне напруження балансує на грані між прихованими емоціями та нестерпним шквалом почуттів, а приховані у часі та просторі музичної течії елементи сколихують ностальгічні почуття за чимось давно втраченим. Але дихання Delusion свіже і сучасне.